Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
суміщати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
суміщення — я, с. Дія за знач. сумістити, суміщати. •• Сумі/щення іме/н у програмуванні – ситуація, за якої в деякому контексті один і той же об єкт доступний під різними іменами. Сумі/щення опера/цій спец. одночасне виконання заданих дій на функціонально… … Український тлумачний словник
суміщатися — а/ється, недок., сумісти/тися, і/ститься, док. 1) Нерозривно поєднуватися; сполучатися. 2) Збігатися в кожній точці або частині при накладанні (про лінії, фігури і т. ін.). 3) тільки недок. Пас. до суміщати … Український тлумачний словник
сумістити — див. суміщати … Український тлумачний словник
суміщання — я, с. Дія за знач. суміщати … Український тлумачний словник
суміщувати — ую, уєш, недок. Те саме, що суміщати … Український тлумачний словник
з'єднувати — ую, уєш, недок., з єдна/ти, а/ю, а/єш, док., перех. 1) Збирати в один колектив, гурт і т. ін.; об єднувати, згуртовувати. || Збирати разом, докупи, складаючи, зливаючи, створювати одне ціле. || перен. Зв язувати кого небудь із кимось певними… … Український тлумачний словник
сполучати — а/ю, а/єш і рідко сполу/чувати, ую, уєш, недок., сполучи/ти, лучу/, лу/чиш, док., перех. 1) Скріплювати, зв язувати одне з одним (кінці, деталі і т. ін.); з єднувати. 2) Змішувати разом що небудь різнорідне. || Поєднувати одне з одним, пов… … Український тлумачний словник
сполучний — I спол учний а, е. 1) Який скріплює, з єднує, зв язує що небудь; признач. для сполучення. Сполучний канал. •• Сполу/чна ткани/на тканина організму людини та більшості тварин, яка містить велику кількість міжклітинної речовини і виконує опорну,… … Український тлумачний словник
стикувати — у/ю, у/єш, недок., перех. 1) спец. Здійснювати стикування. 2) З єднувати, суміщати об єкти для їх взаємодії. 3) перен. Робити відповідними одне одному, пов язувати … Український тлумачний словник
